Крушельницька Cоломія Амвросіївна
(23 вересня 1872 — 16 листопада 1952)
Оперна співачка, педагог
Народилася в с. Білявинцях на Тернопільщині в сім’ї священика. Замолоду
співала в хорах і виставах аматорських театральних колективів (у хорах
с. Білявинців, товариства «Руська бесіда» в м. Тернополі). У 1888—1893
рр. навчалась у Львівській консерваторії (клас В. Висоцького); цього ж
року дебютувала на оперній сцені у Львові (в опері Г. Доніцетті
«Фаворитка»). У 1893—1894 рр. продовжувала навчання в Мілані (під
керівництвом Ф. Креспі), 1895 р. — у Відні; водночас з успіхом виступала
на оперній сцені в містах Італії, у Львові та Кракові.
У 1896—1897 рр. вперше виступила в Наддніпрянській Україні (в м. Одесі), зокрема в партіях Дездемони («Отелло» Дж. Верді), Венери («Тангейзер» Р. Вагнера) та ін. У 1897 р. гастролювала в країнах Південної Америки (здобула славу своїм виконанням державного гімну в Аргентині). Протягом 1898—1902 рр. виступала на сцені Варшавської опери; щороку відвідувала Петербург, де відзначилася виконанням партій Тетяни і Лізи («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Гальки («Галька» C. Монюшка), Аїди («Аїда» Дж. Верді), Кармен («Кармен» Ж. Бізе), Ельзи і Брунгільди («Лоенгрін», «Кільце Нібелунга» Р. Вагнера) та ін. З 1902 р. гастролювала в численних країнах Європи, Америки та Африки (виступала в понад 60 операх; була однією з перших виконавиць головної партії в опері «Чіо-Чіо-Cан» Дж. Пуччіні).
У 1920-х — 1930-х рр. виступала головним чином як камерна співачка (з українськими народними піснями, творами М. Лисенка та інших українських композиторів) у містах Західної України (Львові, Тернополі, Чернівцях). З 1939 р. викладала у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка (з 1946 р. — її професор). Померла і похована в м. Львові.
Грамзаписи арій з опер 1906-12, українські пісні записувалися у 1928 та 1951
ЗІРКА СОЛОМІЇ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ
Три випускники Львівської консерваторії ім. М. Лисенка, з якою пов’язане ім’я видатної української співачки Соломії Крушельницької, — заслужена артистка України, солістка Кримської філармонії Наталя Безкоровайна, заслужений працівник культури України, контрабасист Богдан Безкоровайний і піаністка Ольга Бірючева провели у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі за участі Кримського університету культури, мистецтв і туризму та Сімферопольського науково-творчого товариства композитора Василя Безкоровайного вечір пам’яті «Велика серед великих». Він присвячений 140-річчю С. Крушельницької, що 23 вересня, в день її народження, за значний особистий внесок у світове та вітчизняне театральне мистецтво урочисто відзначався згідно з постановою Верховної Ради України на державному рівні.
Серед найбільших співаків світу кінця XIX – першої половини XX століття українська оперна співачка Соломія Крушельницька була символом досконалості і неперевершеності. Її незрівнянної краси лірико-драматичне сопрано діапазоном майже в три октави – рідкісне явище в світовому оперному і камерному мистецтві. Її репертуар налічував 63 партії з 61 опери 33-х композиторів. Її неперевершений голос полонив Україну, Росію, Європу, Північну і Південну Америку, Єгипет, а співаки зі світовим ім’ям — Енріко Карузо, Тітто Руффо, Маттіа Баттістіні, Федір Шаляпін вважали за честь співати з Соломією Крушельницькою. З цього приводу італійський поет Джозуе Кардуччі написав у своєму вірші в 1905 році: там, де проходить Соломія Крушельницька, «квітнуть троянди і співають солов’ї».
Розпочався вечір з демонстрування документальних кадрів про співачку, чий голос сучасники порівнювали з лірою поета. Про її життя і виконавську майстерність розповів Б. Безкоровайний, а з багатою фонографічною спадщиною, яка є частиною культурних надбань України, ознайомила присутніх студентів і любителів музики Н. Безкоровайна. Високу школу вокального мистецтва Львівської консерваторії, де навчалася Крушельницька, а потім працювала викладачем, Н. Безкоровайна продемонструвала виконанням української народної пісні «Хусточка».
Естафету класичного камерного співу різних поколінь українських вокалістів від Крушельницької до Безкоровайної, а від неї до молоді продовжили її вихованці – студенти Кримського університету культури, мистецтв і туризму Антоніна Іванова, Маша Щелканова та Анастасія Кравченкова. Вони виконали українські та російські народні пісні, романси в супроводі концертмейстера О. Бірючевої.
НА ВЕРШИНІ СВІТОВОЇ СЛАВИ
Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинцях Бучацького повіту на Тернопільщині. Батько Соломії — український священик і хоровий диригент Амвросій Крушельницький закінчив у 1866 році Львівську духовну семінарію. Її мати — Теодора Савчинська мала гарний голос і співала народні пісні, зокрема колискові та гаївки. Вона була донькою священика і письменника Григорія Савчинського, на гербі давнього роду якого написано: «Козак з шаблею, у ногах якого ящірка».
Родове дерево Крушельницьких гіллясте і свіжолисте, щедре, міцне і здорове своїм корінням. Це «родинне біополе» формувало голос славетної Соломії, розвивало її природні задатки, створювало сприятливу атмосферу для щедрих і високих діянь на славу рідного народу. Крім Соломії, з дітей Амвросія Крушельницького камерною співачкою стала Ганна, співачкою і диригентом тернопільського і львівського «Боянів» — Емілія. Одним з організаторів видавництва «Бібліотека музична» у Львові та диригентом львівського «Бояна» був син Антон. Мистецький шлях у житті обрали племінники С. Крушельницької – композитор Мирослав Скорик, співачка і педагог з вокалу Одарка Бандрівська, піаністка Ольга Шухевич, художниця Ярослава Музика…
Коли Соломії виповнилося шість років, батько одержав парафію в селі Біла поблизу Тернополя. Тут він починає навчати своїх дітей нотній грамоті, сольфеджувати і всупереч поглядам того часу відправив дочку в 1891 році на навчання в Львівську консерваторію, яку вона закінчила з відзнакою.
Соломія успішно дебютувала у Львові партією Леонори в опері «Фаворитка» Г. Доніцетті, а потім — у ролі Сантуцці в «Сільській честі» П. Масканьї. Восени 1893 року Крушельницька їде в Італію і вдосконалює свій голос у знаменитого професора Фаусти Креспі в Мілані. Через рік вона співає провідні партії у кращих оперних театрах Італії. Тріумф, якого Соломія досягла в цій країні, відкрив перед нею двері оперних театрів Росії, Польщі, Франції, Іспанії, Німеччини, Португалії, Єгипту, Північної і Південної Америки.
У 1895 році вона їде у Відень, щоб вивчити провідні партії в операх композитора-новатора Р. Вагнера. Це був ризикований крок для молодої співачки, яка щойно оволоділа мистецтвом бельканто. Їй потрібно було освоювати зовсім іншу манеру співу німецької вокальної школи у партіях, в яких не один співак втратив голос. Однак ризик виправдався і Крушельницька стала найвидатнішою «вагнерівською примадонною» ХХ століття. Співачка блискуче виконує найскладніші партії в операх композитора: «Лоенгрін», «Трістан та Ізольда», «Валькірія» та інших. Вона багато гастролює: Варшава, Відень, Париж, Санкт-Петербург, Мілан, Одеса... І скрізь виступає з великим успіхом. Італійська газета «Троваторе» про її роль у «Бал-маскараді» писала: «Крушельницька, постать якої, здається, зійшла з картин прарафаелів, надзвичайно вдала Амалія. Вона обдарована чудовим, свіжим і широким голосом, вміє збуджувати ним глибоке хвилювання». А «Одеський телеграф» відзначив, що в ролі Рахілі (опера «Єврейка») вона «показала себе справжньою драматичною співачкою з вогнем, що електризує і захоплює публіку».
П’ять сезонів (1898-1902 роки) Крушельницька – примадонна Варшавської опери. Тут відбувся її тріумфальний виступ у 500-й виставі «Галька» С. Монюшка. З Варшави Соломія виїжджає на гастролі в Санкт-Петербург, де співала у складі італійської трупи за участі Баттістіні, Карузо, Арнольдсон, Тетрацціні, Сильвестрі, Марконі. У листопаді 1899 року дирекція Варшавської опери організувала концерт для родини російського імператора у маєтку Скерневіцах поблизу Варшави. Горда українка в знак протесту проти царського свавілля в Україні заспівала тужливу народну баладу «Ой попід гай зелененький брала вдова льон дрібненький». Її виступ набув чималого розголосу в газетах і отримав підтримку громадськості.
Завдяки С. Крушельницькій була відроджена відома опера «Мадам Баттерфляй» італійського композитора Дж. Пуччіні. У 1904 році в її постановці на сцені театру «Гранде» Соломія тріумфально виконала партію Чіо-Чіо-Сан. Публіка сім разів викликала артистів і композитора на сцену. Після вистави зворушений і вдячний Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет з надписом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй». А критик Л. Сбрана у статті «Українка рятує Чіо-Чіо-Сан» писав: «Слухачі зустріли оперу з піднесенням, яке в міру розвитку дії перетворилося у загальне захоплення. Своєму успіхові опера багато в чому завдячувала прекрасній українській співачці… То був справжній тріумф і композитора, і співачки. Пуччіні не міг стримати сліз хвилювання і вдячності».
У 1910 році актриса одружилася з адвокатом Чезаре Річчоні. У розквіті слави в 1920 році вона завершила оперну кар’єру, а через три роки розпочала концертні турне. В програму виступів включала пісні народів світу, використовуючи своє знання восьми мов.
ПОВЕРНЕННЯ В УКРАЇНУ
Соломія часто приїжджала у Львів протягом 1893-1914 років і виступала як солістка у Шевченківських концертах хору «Боян» із співаками О. Мишугою, М. Левицьким, М. Менцинським, Й. Шиманським, Ф. Лопатинською. В її сольному репертуарі основними були арії з опер, твори М. Лисенка на слова Т. Шевченка і народні пісні.
У 1898 році С. Крушельницька провела концертне турне у Львові, Стрию, Станіславі (нині Івано-Франківську), Коломиї, Бережанах, Перемишлі та Новому Санчі. Про участь співачки у відзначенні 100-літнього ювілею М. Шашкевича у Львові писав С. Чернецький: «Станула на естраді повитана бурею ентузіастичних оплесків пані С. Крушельницька... За винятком двох італійських пісень, співала самі українські твори з пам’яті, співала так, як лишень Крушельницька вміє співати українську пісню, вкладаючи в її виконання цілу свою пребагату душу. Публіка за кожною появою обкидала її квітами, а коли наприкінці невмовкаючі оплески не давали їй зійти зі сцени, сіла артистка до фортепіано і співала прегарні народні пісні «Ой у лузі калина» та «А хто іде? – Кум до куми».
Друге концертне турне по Галичині – Львів, Стрий, Станіслав, Коломия, Городенка, Тернопіль – відбулося в 1928 році за участі піаніста Богдана Дрималика. Тоді ж у Станіславі Крушельницька привітала акторів новоствореного українського театру ім. І. Тобілевича.
Влітку 1932 року Соломія, приїхавши з Італії в рідний край, гостювала у сестер, виступила з концертами у Львові та Станіславі. У липні-серпні 1937 року – новий приїзд до родини. У концерті в будинку адвоката Барановича у Сяноку 29 липня співала твори М. Лисенка, італійських композиторів і народні пісні Поділля.
В Італії співачка прожила понад 40 років, а після смерті чоловіка повернулася в серпні 1939 року назавжди у Львів, де в 1945-1952 роках працювала професором вокалу в консерваторії. У 1951 році їй присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України. Зі спогадів її колег і колишніх студентів відомо, як з гідністю і водночас доброзичливо вела себе Соломія Амвросіївна з людьми, як опікувалася кожною «дитиною» (так вона називала студентів), готова була завжди сісти за рояль, заспівати, поділитися своїми знаннями. В усіх ситуаціях керувалася цінностями, що складали сенс її життя: мистецтвом і культурою в ім’я України.
Востаннє співачка вийшла на сцену в 1949 році у Великому залі Львівської консерваторії і вкотре підкорила публіку надзвичайним голосом і артистизмом. Було їй тоді 77 років. 16 листопада 1952 року її серце перестало битися. Поховано Соломію Крушельницьку на Личаківському цвинтарі у Львові.
ВЕЛИЧНИЙ ГОЛОС ІЗ ЗВУКОМ — ТО НІЖНИМ, ТО ТРАГІЧНИМ
Найбільше документальних пам’яток — понад двадцять тисяч предметів, пов’язаних з ім’ям української примадонни, зберігається у Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові. Основою фондової збірки є приватний архів співачки — її особисті речі, оригінальні фотографії, афіші, програми виступів у різних країнах світу, відгуки в пресі, епістолярій, старі грамофонні платівки із записами в її виконанні музичних творів.
Перші записи семи оперних арій та пісень у виконанні С. Крушельницької зробила в 1902 році варшавська фірма «Грамофон». Вони надзвичайно цінні та рідкісні ще й за технічними характеристиками записів. Одна з цих платівок, приміром, зберігається нині в музичному відділі бібліотеки Конгресу США у Вашингтоні.
У 1908 році найкраще в ті часи підприємство фонозаписів класичної та оперної музики – міланська фірма «Фонотипія» випустила на музичний ринок серію з восьми платівок С. Крушельницької. А найпліднішим для фонографії співачки виявився наступний рік. У тій же фірмі в Мілані вона здійснює запис у супроводі оркестру десяти оперних арій. Ці фонозаписи було зроблено ще старими механічними пристроями. А виступаючи з концертом у Чікаго в 1927 році, С. Крушельницька записала в американській фірмі «Колумбія» кілька українських пісень новим електричним способом. Всього нею зроблено 31 запис оперних арій, романсів та українських народних пісень, з яких виготовлено багато копій.
Про два таких диски-копії із серії «Перлини світового вокалу. Українська колекція», випущених у Києві, розповіла на вечорі Н. Безкоровайна. На першому з них записано п’ятнадцять арій з опер, на другому – дев’ятнадцять творів, у тому числі українські народні пісні «Вівці мої, вівці», «Через сад-виноград», «Ой де ти йдеш...», «Ой летіли білі гуси». А про весь оперний і концертний репертуар співачки, її дискографію, програми останніх виступів можна дізнатися із збірника «Віночок Соломії Крушельницької», випущеного на її батьківщині в Тернополі спільно з Білецьким меморіальним музеєм її імені.
Ім’ям Соломії Крушельницької названі Львівський театр опери та балету, музичне училище в Тернополі, спеціальна музична школа-десятирічка у Львові, вулиці в містах України, меморіальні музеї у Львові та селі Біла. У 1991 році в Україні засновано Міжнародний конкурс оперних співаків ім. С. Крушельницької. Її ім’я написане золотими літерами в оперному театрі «Ла Скала» в Італії, а італійці і нині вважають Соломію Крушельницьку своєю.
Її називали незабутньою Аїдою, єдиною в світі Джокондою, чарівною Чіо-Чіо-Сан, ідеальною Брунгільдою, найпрекраснішою Соломеєю, найглибшою і поетичною виконавицею творів Т. Шевченка і народних пісень...
Завершився вечір, як і почався, піснею у виконанні С. Крушельницької. Прозвучав останній запис геніальної виконавиці, зроблений 8-16 квітня 1951 року у Львові спеціально для навчання студентів правильному і методичному виконанню народних пісень. С. Крушельницькій тоді було 79 років, однак голос її звучав так само сильно, впевнено і красиво, як завжди. Вона співала українську народну пісню «Закувала зозуленька» в обробці А. Штогаренка. І кожен із слухачів зміг реально відчути, як, дякуючи «Великій Соломії», у світі високо звучало українське вокальне і музичне мистецтво.
Валентина НАСТІНА
джерело:
http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10828
(23 вересня 1872 — 16 листопада 1952)
Оперна співачка, педагог
У 1896—1897 рр. вперше виступила в Наддніпрянській Україні (в м. Одесі), зокрема в партіях Дездемони («Отелло» Дж. Верді), Венери («Тангейзер» Р. Вагнера) та ін. У 1897 р. гастролювала в країнах Південної Америки (здобула славу своїм виконанням державного гімну в Аргентині). Протягом 1898—1902 рр. виступала на сцені Варшавської опери; щороку відвідувала Петербург, де відзначилася виконанням партій Тетяни і Лізи («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Гальки («Галька» C. Монюшка), Аїди («Аїда» Дж. Верді), Кармен («Кармен» Ж. Бізе), Ельзи і Брунгільди («Лоенгрін», «Кільце Нібелунга» Р. Вагнера) та ін. З 1902 р. гастролювала в численних країнах Європи, Америки та Африки (виступала в понад 60 операх; була однією з перших виконавиць головної партії в опері «Чіо-Чіо-Cан» Дж. Пуччіні).
У 1920-х — 1930-х рр. виступала головним чином як камерна співачка (з українськими народними піснями, творами М. Лисенка та інших українських композиторів) у містах Західної України (Львові, Тернополі, Чернівцях). З 1939 р. викладала у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка (з 1946 р. — її професор). Померла і похована в м. Львові.
Як співачка відзначалася сильним чистим голосом (сопрано) широкого
діапазону (дві з половиною октави), з однаковим успіхом виконувала як
ліричні, так і драматичні оперні партії; володіла також високим
акторським обдаруванням. Cвітова критика початку XX ст. згадувала C.
Крушельницьку поряд із найвидатнішими співаками світу (Ф. Шаляпіним, Е.
Карузо, Т. Руффо тощо).
Фільм: "Два життя Соломії Крушельницької"
© студiя "Контакт", 1997
Автор сценарію В.Кузнецов
Режисер О.Фролов, Оператор І.Недужко
Продюсер Л.Роднянська
Фільм: "Два життя Соломії Крушельницької"
© студiя "Контакт", 1997
Автор сценарію В.Кузнецов
Режисер О.Фролов, Оператор І.Недужко
Продюсер Л.Роднянська
Грамзаписи арій з опер 1906-12, українські пісні записувалися у 1928 та 1951
ЗІРКА СОЛОМІЇ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ
Уклін Тобі, Велика Соломіє!
Ми від твоїх негаснучих щедрот
Міцнішими стаєм: живе і гріє
Твоє ім’я, як пісня, як народ!
Дмитро Павличко
Три випускники Львівської консерваторії ім. М. Лисенка, з якою пов’язане ім’я видатної української співачки Соломії Крушельницької, — заслужена артистка України, солістка Кримської філармонії Наталя Безкоровайна, заслужений працівник культури України, контрабасист Богдан Безкоровайний і піаністка Ольга Бірючева провели у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі за участі Кримського університету культури, мистецтв і туризму та Сімферопольського науково-творчого товариства композитора Василя Безкоровайного вечір пам’яті «Велика серед великих». Він присвячений 140-річчю С. Крушельницької, що 23 вересня, в день її народження, за значний особистий внесок у світове та вітчизняне театральне мистецтво урочисто відзначався згідно з постановою Верховної Ради України на державному рівні.
Серед найбільших співаків світу кінця XIX – першої половини XX століття українська оперна співачка Соломія Крушельницька була символом досконалості і неперевершеності. Її незрівнянної краси лірико-драматичне сопрано діапазоном майже в три октави – рідкісне явище в світовому оперному і камерному мистецтві. Її репертуар налічував 63 партії з 61 опери 33-х композиторів. Її неперевершений голос полонив Україну, Росію, Європу, Північну і Південну Америку, Єгипет, а співаки зі світовим ім’ям — Енріко Карузо, Тітто Руффо, Маттіа Баттістіні, Федір Шаляпін вважали за честь співати з Соломією Крушельницькою. З цього приводу італійський поет Джозуе Кардуччі написав у своєму вірші в 1905 році: там, де проходить Соломія Крушельницька, «квітнуть троянди і співають солов’ї».
Розпочався вечір з демонстрування документальних кадрів про співачку, чий голос сучасники порівнювали з лірою поета. Про її життя і виконавську майстерність розповів Б. Безкоровайний, а з багатою фонографічною спадщиною, яка є частиною культурних надбань України, ознайомила присутніх студентів і любителів музики Н. Безкоровайна. Високу школу вокального мистецтва Львівської консерваторії, де навчалася Крушельницька, а потім працювала викладачем, Н. Безкоровайна продемонструвала виконанням української народної пісні «Хусточка».
Естафету класичного камерного співу різних поколінь українських вокалістів від Крушельницької до Безкоровайної, а від неї до молоді продовжили її вихованці – студенти Кримського університету культури, мистецтв і туризму Антоніна Іванова, Маша Щелканова та Анастасія Кравченкова. Вони виконали українські та російські народні пісні, романси в супроводі концертмейстера О. Бірючевої.
НА ВЕРШИНІ СВІТОВОЇ СЛАВИ
Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинцях Бучацького повіту на Тернопільщині. Батько Соломії — український священик і хоровий диригент Амвросій Крушельницький закінчив у 1866 році Львівську духовну семінарію. Її мати — Теодора Савчинська мала гарний голос і співала народні пісні, зокрема колискові та гаївки. Вона була донькою священика і письменника Григорія Савчинського, на гербі давнього роду якого написано: «Козак з шаблею, у ногах якого ящірка».
Родове дерево Крушельницьких гіллясте і свіжолисте, щедре, міцне і здорове своїм корінням. Це «родинне біополе» формувало голос славетної Соломії, розвивало її природні задатки, створювало сприятливу атмосферу для щедрих і високих діянь на славу рідного народу. Крім Соломії, з дітей Амвросія Крушельницького камерною співачкою стала Ганна, співачкою і диригентом тернопільського і львівського «Боянів» — Емілія. Одним з організаторів видавництва «Бібліотека музична» у Львові та диригентом львівського «Бояна» був син Антон. Мистецький шлях у житті обрали племінники С. Крушельницької – композитор Мирослав Скорик, співачка і педагог з вокалу Одарка Бандрівська, піаністка Ольга Шухевич, художниця Ярослава Музика…
Коли Соломії виповнилося шість років, батько одержав парафію в селі Біла поблизу Тернополя. Тут він починає навчати своїх дітей нотній грамоті, сольфеджувати і всупереч поглядам того часу відправив дочку в 1891 році на навчання в Львівську консерваторію, яку вона закінчила з відзнакою.
Соломія успішно дебютувала у Львові партією Леонори в опері «Фаворитка» Г. Доніцетті, а потім — у ролі Сантуцці в «Сільській честі» П. Масканьї. Восени 1893 року Крушельницька їде в Італію і вдосконалює свій голос у знаменитого професора Фаусти Креспі в Мілані. Через рік вона співає провідні партії у кращих оперних театрах Італії. Тріумф, якого Соломія досягла в цій країні, відкрив перед нею двері оперних театрів Росії, Польщі, Франції, Іспанії, Німеччини, Португалії, Єгипту, Північної і Південної Америки.
У 1895 році вона їде у Відень, щоб вивчити провідні партії в операх композитора-новатора Р. Вагнера. Це був ризикований крок для молодої співачки, яка щойно оволоділа мистецтвом бельканто. Їй потрібно було освоювати зовсім іншу манеру співу німецької вокальної школи у партіях, в яких не один співак втратив голос. Однак ризик виправдався і Крушельницька стала найвидатнішою «вагнерівською примадонною» ХХ століття. Співачка блискуче виконує найскладніші партії в операх композитора: «Лоенгрін», «Трістан та Ізольда», «Валькірія» та інших. Вона багато гастролює: Варшава, Відень, Париж, Санкт-Петербург, Мілан, Одеса... І скрізь виступає з великим успіхом. Італійська газета «Троваторе» про її роль у «Бал-маскараді» писала: «Крушельницька, постать якої, здається, зійшла з картин прарафаелів, надзвичайно вдала Амалія. Вона обдарована чудовим, свіжим і широким голосом, вміє збуджувати ним глибоке хвилювання». А «Одеський телеграф» відзначив, що в ролі Рахілі (опера «Єврейка») вона «показала себе справжньою драматичною співачкою з вогнем, що електризує і захоплює публіку».
П’ять сезонів (1898-1902 роки) Крушельницька – примадонна Варшавської опери. Тут відбувся її тріумфальний виступ у 500-й виставі «Галька» С. Монюшка. З Варшави Соломія виїжджає на гастролі в Санкт-Петербург, де співала у складі італійської трупи за участі Баттістіні, Карузо, Арнольдсон, Тетрацціні, Сильвестрі, Марконі. У листопаді 1899 року дирекція Варшавської опери організувала концерт для родини російського імператора у маєтку Скерневіцах поблизу Варшави. Горда українка в знак протесту проти царського свавілля в Україні заспівала тужливу народну баладу «Ой попід гай зелененький брала вдова льон дрібненький». Її виступ набув чималого розголосу в газетах і отримав підтримку громадськості.
Завдяки С. Крушельницькій була відроджена відома опера «Мадам Баттерфляй» італійського композитора Дж. Пуччіні. У 1904 році в її постановці на сцені театру «Гранде» Соломія тріумфально виконала партію Чіо-Чіо-Сан. Публіка сім разів викликала артистів і композитора на сцену. Після вистави зворушений і вдячний Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет з надписом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй». А критик Л. Сбрана у статті «Українка рятує Чіо-Чіо-Сан» писав: «Слухачі зустріли оперу з піднесенням, яке в міру розвитку дії перетворилося у загальне захоплення. Своєму успіхові опера багато в чому завдячувала прекрасній українській співачці… То був справжній тріумф і композитора, і співачки. Пуччіні не міг стримати сліз хвилювання і вдячності».
У 1910 році актриса одружилася з адвокатом Чезаре Річчоні. У розквіті слави в 1920 році вона завершила оперну кар’єру, а через три роки розпочала концертні турне. В програму виступів включала пісні народів світу, використовуючи своє знання восьми мов.
ПОВЕРНЕННЯ В УКРАЇНУ
Соломія часто приїжджала у Львів протягом 1893-1914 років і виступала як солістка у Шевченківських концертах хору «Боян» із співаками О. Мишугою, М. Левицьким, М. Менцинським, Й. Шиманським, Ф. Лопатинською. В її сольному репертуарі основними були арії з опер, твори М. Лисенка на слова Т. Шевченка і народні пісні.
У 1898 році С. Крушельницька провела концертне турне у Львові, Стрию, Станіславі (нині Івано-Франківську), Коломиї, Бережанах, Перемишлі та Новому Санчі. Про участь співачки у відзначенні 100-літнього ювілею М. Шашкевича у Львові писав С. Чернецький: «Станула на естраді повитана бурею ентузіастичних оплесків пані С. Крушельницька... За винятком двох італійських пісень, співала самі українські твори з пам’яті, співала так, як лишень Крушельницька вміє співати українську пісню, вкладаючи в її виконання цілу свою пребагату душу. Публіка за кожною появою обкидала її квітами, а коли наприкінці невмовкаючі оплески не давали їй зійти зі сцени, сіла артистка до фортепіано і співала прегарні народні пісні «Ой у лузі калина» та «А хто іде? – Кум до куми».
Друге концертне турне по Галичині – Львів, Стрий, Станіслав, Коломия, Городенка, Тернопіль – відбулося в 1928 році за участі піаніста Богдана Дрималика. Тоді ж у Станіславі Крушельницька привітала акторів новоствореного українського театру ім. І. Тобілевича.
Влітку 1932 року Соломія, приїхавши з Італії в рідний край, гостювала у сестер, виступила з концертами у Львові та Станіславі. У липні-серпні 1937 року – новий приїзд до родини. У концерті в будинку адвоката Барановича у Сяноку 29 липня співала твори М. Лисенка, італійських композиторів і народні пісні Поділля.
В Італії співачка прожила понад 40 років, а після смерті чоловіка повернулася в серпні 1939 року назавжди у Львів, де в 1945-1952 роках працювала професором вокалу в консерваторії. У 1951 році їй присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України. Зі спогадів її колег і колишніх студентів відомо, як з гідністю і водночас доброзичливо вела себе Соломія Амвросіївна з людьми, як опікувалася кожною «дитиною» (так вона називала студентів), готова була завжди сісти за рояль, заспівати, поділитися своїми знаннями. В усіх ситуаціях керувалася цінностями, що складали сенс її життя: мистецтвом і культурою в ім’я України.
Востаннє співачка вийшла на сцену в 1949 році у Великому залі Львівської консерваторії і вкотре підкорила публіку надзвичайним голосом і артистизмом. Було їй тоді 77 років. 16 листопада 1952 року її серце перестало битися. Поховано Соломію Крушельницьку на Личаківському цвинтарі у Львові.
ВЕЛИЧНИЙ ГОЛОС ІЗ ЗВУКОМ — ТО НІЖНИМ, ТО ТРАГІЧНИМ
Найбільше документальних пам’яток — понад двадцять тисяч предметів, пов’язаних з ім’ям української примадонни, зберігається у Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові. Основою фондової збірки є приватний архів співачки — її особисті речі, оригінальні фотографії, афіші, програми виступів у різних країнах світу, відгуки в пресі, епістолярій, старі грамофонні платівки із записами в її виконанні музичних творів.
Перші записи семи оперних арій та пісень у виконанні С. Крушельницької зробила в 1902 році варшавська фірма «Грамофон». Вони надзвичайно цінні та рідкісні ще й за технічними характеристиками записів. Одна з цих платівок, приміром, зберігається нині в музичному відділі бібліотеки Конгресу США у Вашингтоні.
У 1908 році найкраще в ті часи підприємство фонозаписів класичної та оперної музики – міланська фірма «Фонотипія» випустила на музичний ринок серію з восьми платівок С. Крушельницької. А найпліднішим для фонографії співачки виявився наступний рік. У тій же фірмі в Мілані вона здійснює запис у супроводі оркестру десяти оперних арій. Ці фонозаписи було зроблено ще старими механічними пристроями. А виступаючи з концертом у Чікаго в 1927 році, С. Крушельницька записала в американській фірмі «Колумбія» кілька українських пісень новим електричним способом. Всього нею зроблено 31 запис оперних арій, романсів та українських народних пісень, з яких виготовлено багато копій.
Про два таких диски-копії із серії «Перлини світового вокалу. Українська колекція», випущених у Києві, розповіла на вечорі Н. Безкоровайна. На першому з них записано п’ятнадцять арій з опер, на другому – дев’ятнадцять творів, у тому числі українські народні пісні «Вівці мої, вівці», «Через сад-виноград», «Ой де ти йдеш...», «Ой летіли білі гуси». А про весь оперний і концертний репертуар співачки, її дискографію, програми останніх виступів можна дізнатися із збірника «Віночок Соломії Крушельницької», випущеного на її батьківщині в Тернополі спільно з Білецьким меморіальним музеєм її імені.
Ім’ям Соломії Крушельницької названі Львівський театр опери та балету, музичне училище в Тернополі, спеціальна музична школа-десятирічка у Львові, вулиці в містах України, меморіальні музеї у Львові та селі Біла. У 1991 році в Україні засновано Міжнародний конкурс оперних співаків ім. С. Крушельницької. Її ім’я написане золотими літерами в оперному театрі «Ла Скала» в Італії, а італійці і нині вважають Соломію Крушельницьку своєю.
Її називали незабутньою Аїдою, єдиною в світі Джокондою, чарівною Чіо-Чіо-Сан, ідеальною Брунгільдою, найпрекраснішою Соломеєю, найглибшою і поетичною виконавицею творів Т. Шевченка і народних пісень...
Завершився вечір, як і почався, піснею у виконанні С. Крушельницької. Прозвучав останній запис геніальної виконавиці, зроблений 8-16 квітня 1951 року у Львові спеціально для навчання студентів правильному і методичному виконанню народних пісень. С. Крушельницькій тоді було 79 років, однак голос її звучав так само сильно, впевнено і красиво, як завжди. Вона співала українську народну пісню «Закувала зозуленька» в обробці А. Штогаренка. І кожен із слухачів зміг реально відчути, як, дякуючи «Великій Соломії», у світі високо звучало українське вокальне і музичне мистецтво.
Валентина НАСТІНА
джерело:
http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10828
Немає коментарів:
Дописати коментар