Українські оперні артисти ХХ століття: Олена Петляш

Олена Діонисівна [Петляш-Барілотті: 29.VI (11.VII) 1890, Харків — 4.Х 1971, Київ] — укр. рад. співачка (драм, сопрано). Дочка Марії Садовської-Барілотті та Дениса Мови. Навчалась співу в Київській музичній школі ім. М. Лисенко у О. Муравйової (1910–1913) та у Л. Котоні в Римі (1913–1916). Сценічну діяльність почала 1907 в Театрі Миколи Садовського як драматична, згодом — оперна артистка.

Зі спогадів "Мої стежки і зустрічі" Софії Тобілевич (Дитківської), дружини Івана Тобілевича (Карпенка-Карого):

" В антрактах поміж діями я ходила за лаштунки, щоб поздоровити учасників з тим успіхом, який вони мали у публіки. Всі вони вважали спектакль «Ревізор» визначною подією в їхньому житті. Олена Петляш запросила мене до своєї костюмерної, щоб більш сердечно поговорити зі мною про хворобу і смерть Івана Карповича, якого вона називала дядею Ванею, бо він дійсно доводився їй рідним дядьком, так само як і всі брати Тобілевичі.
Розпитавши докладно про наші родинні справи, вона почала хвалитися своїми. На моє запитання, чи задоволена вона своєю працею в театрі, Лена, як ми завжди звали її вдома, з захопленням розповіла про те, що працювати у Садовського їй дуже цікаво, бо в нього в театрі вона має повну змогу виховувати свій талант артистки. їй доручають цікаві ролі, як, наприклад, молодої дівчини Марієтти в зовсім новій для української сцени п'єсі «Загибель «Надії» Геєрманса. А найбільше захоплювалася Лена тим, що їй доручено було створити партії Маженки в опері «Продана наречена» Сметани та Гальки з опери «Галька» Монюшка. Вона дуже хвалила Садовського за те, що він переклав обидва лібретто і ставить ці твори у себе в театрі цілком серйозно, по-оперному.
Ніколи такого ще не було на українській сцені! — раділа Лена.
Капельмейстер у Садовського був чех, на прізвище Елінек, і він допоміг театру поставити всю музичну й вокальну частину на належній мистецькій височині.
Дуже цікаво було слухати її розповідь про першу виставу в Києві опери «Продана наречена».
На цю виставу, — казала вона мені, —зібралась уся чеська колонія міста Києва. Квитки були розпродані задовго до прем'єри. Під час вистави в залі та фойє театру було чути тільки чеську мову. Микола Карпович одержав багато подяк від чехів і навіть телеграму з Житомира від чеської колонії.
Настрій у Олени Петляш був піднесений. Вона казала, що живеться їй дуже добре, що Марія Костянтинівна дуже приязно до неї ставиться. Петляш познайомила мене зі своєю вчителькою співів професором О. О. Муравйовою, яка теж прийшла до театру подивитись «Ревізора»."

В 1913–1916 роках — солістка Київської опери (антреприза М. Ф. Багрова). В 1926–1927 роках — солістка Київського театру опери і балету (дебютувала в партії Аїди).
Виступала на оперних сценах Одеси (1916–1918, 1923–1925), Житомира (1921–1922), Тифліса (1922—1923), співала також в Петрограді, Казані, Саратові, Єревані.
Виконувала українські народні пісні і романси українських композиторів в ансамблі з Миколою Лисенком.

Створила яскраві образи в шевченківському репертуарі: Катерина ("Катерина" Аркаса), Настя ("Пан сотник" Козаченка), Галя ("Назар Стодоля" Шевченка), всі — в театрі Садовського (1910— 13). Серед ін. партій — Одарка ("Запорожець за Дунаєм" Гулака-Артемовського), Дідона ("Енеїда" Лисенка), Роксолана ("Бранка Роксолана" Січинського), Ліза, Марія ("Пікова дама", "Мазепа" Чайковського), Тоска, Аїда (однойменні опери Пуччіні та Верді). В концертах виконувала укр. нар. пісні й романси укр. композиторів. Записала кілька грамплатівок під акомпонемент ф-но, за яким був Микола Лисенко.

УРЕ

"Особливий інтерес представляють платівки із записами Миколи Віталійовича Лисенка. Знаменитий український композитор відвідав в 1909 році студію «Інтернаціональ Екстра Рекорд» на Хрещатику. Виступаючи як акомпаніатор з артисткою О. Д. Петляш з трупи М. К. Садовського, М.Лисенко записав дванадцять номерів:
27551 «Гандзя»,
27552 «Лугом iду, коня веду»,
27553 «Вiють вiтрі»,
27554 «Kapi очi», думка;
27555 «Ой казала менi мати»,
27556 «Не вернувся iз походу»,
27557 «Дощик капав дрiбненько»,
27558 «Поле, поле чисте»,
27559 «Гандзя»,
27560 «Садок вишневий коло хати»,
27581 «Очерет лугом гуде»,
27582 «Вiють вiтрі»,
Ці записи спочатку були випущені на пластинках «Інтернаціональ Екстра Рекорд», а коли стала функціонувати київська фабрика, повторно випускалися на пластинках «Артістотіпія» і «Екстрафон».
Троє з названих дисків - 27551/27552, 27553/27554 і 27555/27556, які мені вдалося знайти, передані до фондів будинку-музею М. В. Лисенка, пошук решти пластинок триває."