Микола Лисенко

Микола Віталійович Лисенко [10 (22).ІІІ 1842, с. Гриньки, тепер Глобинського р-ну Полтав. обл.— 24.Х (6.ХІ) 1912, Київ]
— укр. композитор, основоположник укр. класичної музики, піаніст, диригент, збирач українського фольклору. Народився у сім"ї полтавського дворянина Віталія Романовича Лисенка, полковника Орденського кірасирського полку.. Заг. освіту здобув у приватних пансіонах Києва (1852—55) та в Харків. гімназії (1855—59). Паралельно займався музикою. В 1859 вступив на природничий ф-т Харків. ун-ту, через рік перейшов до Київського, який закінчив 1865. В ун-ті зблизився з прогресивно настроєною молоддю. Записував і обробляв нар. пісні, брав участь у діяльності аматорського театру. В 1865—67 Л. був мировим посередником у Таращанському пов. на Київщині. В 1867—69 навчався в Лейпцігській консерваторії (фортепіано і композиція).
В 1868 написав перший значний твір — "Заповіт" на слова Шевченка (для соліста, хору й фортепіано). В Лейпцігу Л. надрукував 1-у серію з "Музики до Кобзаря" Шевченка". "Збірник українських пісень" (1-й— 3-й вип. по 40 пісень) для голосу з ф-но. Повернувшись 1869 до Києва, віддався творчій, фольклористичній, муз.-громад. і пед. діяльності. Написав оперету "Чорноморці" (1872), оперу "Різдвяна ніч" (1873—82). В 1873 виступив з рефератом "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм", який разом з ін. його теор. працями ("Дума про Хмельницького і Барабаша", 1888; "Про торбан і музику пісень Відорта", 1892; "Народні музичні інструменти на Україні", 1894) відіграв важливу роль у розвитку укр. муз. фольклористики. В 1874—76 Л. вдосконалював майстерність у М. Римського-Корсакова в Петербурзі, де познайомився з М. Мусоргським, О. Бородіним, Ц. Кюї, критиком В. Стасовим. Передові муз.-естетичні погляди класиків рос. музики справили значний вплив на формування світогляду і творчих принципів Л. Під час перебування в Петербурзі він пропагував укр. нар. музику, влаштував кілька виступів кобзаря О. Вересая перед громадськістю. Повернувшись до Києва, продовжував збирати й обробляти нар. пісні (всього вийшло 7 випусків по 40 пісень для голосу з фортепіано, 12 хорових десятків, 5 циклів обрядових пісень тощо), організував хори, з якими виступав у містах і селах України. Написав опери "Утоплена" (1883), "Наталка Полтавка" (1889), "Енеїда" (за І. Котляревським, 1911), дит. опери "Коза-дереза" (1888), "Пан Коць-кий" (1891), "Зима й Весна" (1892), одноактну оперу "Ноктюрн" (1912). Серед оперної спадщини композитора найвидатнішою є нар. муз. драма "Тарас Бульба" (1890). Л.— один з кращих інтерпретаторів "Кобзаря" Шевченка, на тексти якого він написав понад 80 вокальних творів різних жанрів (пісні, романси, ансамблі, хори, кантати). Багато вокальних композицій Л. створив на слова І. Франка, М. Старицького, С. Руданського, Лесі Українки, О. Олеся, М. Вороного, А. Міцкевича, Г. Гейне та ін. Серед цих композицій виділяється гімн "Вічний революціонер" (1905, слова Франка), який був безпосереднім відгуком композитора на події першої рос. революції 1905—07. Л.— основоположник інструм. жанрів укр. музики. Серед його фп. творів —2 рапсодії, сюїта, соната, полонези, ноктюрни та ін. твори. Велика і розмаїта спадщина Л. пройнята демократичними ідеями. Яскрава за нац. колоритом, його музика відзначається органічним перетворенням основ народнопісенної культури. В 1903 громадськість України відзначила 35-річчя його плідної роботи на ниві укр. культури В святкуванні взяли участь прогресивні митці Москви, Петербурга, Тифліса, Баку та ін. міст. У 1904 композитор відкрив у Києві Музично-драматичну школу Миколи Лисенка, в якій здобуло освіту багато укр. музикантів і акторів. У 1905 очолив Київ. муз. т-во "Боян", 1908 заснував і очолив "Український клуб". Творча й громад. діяльність Л. мала великий вплив на розвиток укр. муз. культури. Значного поширення набула спадщина Л. за рад. часу. Ім'я Л. надано Харків. театрові опери та балету, Львів консерваторії, Київ. спец. муз школі, струнному квартетові й Колонному залові Київ. філармонії.

Українська Радянська Енциклопедія

 "...для Лисенка його музична діяльність була однією з форм служіння національній справі. Композитор прагнув вивести українську музику зі становища аматорства та розважальності – як додатку до літератури... Лисенко показав новий шлях її подальшого розвитку – бажання прищепити їй високі естетичні норми. Тому, повертаючись до думки, що композитор окреслив межі та цінності української музики, слід зазначити, що саме він, на відміну від своїх попередників, не розгубився при формулюванні такого важливого для будь-якого канону питання: «на що рівняємось?» Отже, на що і на кого в своїй творчості рівнявся Лисенко?.. Він, на думку М. Грінченка, «завжди намагався підняти свою музику до рівня художнього, розуміючи, що безпосередня народність в етнографічному сенсі в мистецтві існувати не може. Ідеал Лисенка полягав у тому, щоб знання і форми європейські прикласти до української мелодики..."

Мирослава Новакович

Фільми про життя та діяльність Миколи Лисенка

Сила тяжіння Миколи Лисенка

© ТРК ГЛАС 2007 рік

Гра долі. Микола Лисенко. Приватне життя та творчість.

© ВІАТЕЛ (реж. В.Вітер) 2007 рік

На тлі приватного життя фундатора української класичної музичної школи глядачі цієї стрічки зможуть ясніше зрозуміти його як митця та людину.

Част.1 - Історія кохання Миколи Лисенка до Ольги О'Коннор

Част.2 - Історія кохання Миколи Лисенка до Ольги Липської, матері його п'ятьох дітей

Част.3 - Історія запізнілого кохання Миколи Лисенка до Інни Андріанопольської

Микола Лисенко
© Укртелефільм, 2012
Сценарій та режисура: Олег Бійма

Статті про М.Лисенка в газетах:

"Гетьман української музики" (Т.Поліщук, газета "День")
http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/getman-ukrayinskoyi-muziki

"С народной песнею повенчан" (П.Червинский, газета "Зеркало Недели")
http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/s_narodnoy_pesneyu_povenchan.html

Рада Лысенко: "Часто перед тем, как идти на очередной концерт, оказывалось, что у деда нет даже чистой рубашки..."
http://fakty.ua/36092-vnuchka-nikolaya-lysenko-rada-ostapovna-quot-chasto-pered-tem-kak-idti-na-ocherednoj-koncert-okazyvalos-chto-u-deda-net-dazhe-chistoj-rubashki-quot

Микола Лисенко, «Сум», елегія для віолончелі та фортепіано

Микола Лисенко, Вальс "Розлука"
Виконує Симфонічний оркестр Національної телерадіокомпанії України, дириґує Володимир Сіренко

Микола Лисенко, «Блискучий вальс»
Оригінал для фортепіано, автор інструментовки Юрій Котеленець.
Виконує Симфонічний оркестр Українського радіо; диригент Вікторія Жадько, 1994 рік