Українські оперні артисти ХХ століття: Антоніна Нежданова

"Неждановій були притаманні, з одного боку, легкість швидкої техніки, широкий діапазон, захоплююча фа третьої октави, а з іншого - тембральная наповненість середнього регістра, вільне володіння кантиленою. Ми знаємо, що співачки, як правило, побоюються поєднання цих якостей, вважаючи, що звукова соковитість середнього регістру може погано відбитися на легкості, моторності техніки. Тим часом, сучасна вокальна музика мало не геть виключає віртуозність. Спеціально для колоратурного сопрано нових творів майже не створено. Але легкі, високі голоси в природі існують, і треба допомогти їм долучитися до сучасних творів, зберігши віртуозність колоратурного сопрано. Ось чому вокально-технічна майстерність Антоніни Василівни має вивчатися", - писала колишня солістка ГАБТу та педагог вокалу Наталя Шпіллер.

"Нежданова співала дуже акуратно, стежачи за кожним звуком. Якщо слухати її, закривши очі, неможливо було повірити, що співає стара жінка. ... Голос лився рівною тонким струменем, кришталево чистий і дивно красивого м'якого тембру. Особливо підкоряв її піано. Вона, природньо, не намагалася виконувати віртуозних творів з крайніми верхніми нотами, але лірика її була бездоганна", - так про останні виступи Нежданової згадував колишній соліст ДАБТу Олексій Іванов.

Антоніна Василівна Нежданова (1973-1950) народилася в селі Крива Балка Одеської області у сім"ї сільських вчителів. Співати почала з раннього дитинства. Спочатку її янгольським голосочком захоплювалися парафіяни місцевої церкви, де дівчинка спiвала в хорі. 1899 року Нежданова вступила до Московської консерваторії, а після закінчення її було прийнято в трупу Большого театру. У ньому вона була солісткою три десятиріччя. Її партнерами були видатні оперні співаки: Шаляпін та Собінов. 1912 р. разом iз Енріко Карузо та Тітта Руффо Нежданова брала участь у виставах Паризької опери. Антоніна Василівна володіла дивовижним тембром голосу, винятковою чарівливістю та віртуозно володiла технікою спiву, була улюбленицею публіки.
Співачка залишила яскравий слід у історії слов’янської оперної сцени, створивши прекрасні образи в творах Римського-Корсакова (Снігуронька, Шемаханська цариця, Волхова, Царівна-Лебідь, Марфа). Незабутніми для публіки партіями стали: Людмила, Тетяна, Іоланта, Джільда, Ельза, Джульєтта, Лакме. У співачки був величезний камерний репертуар слов’янської та зарубіжної класики, вона виконувала декілька програм з народними піснями (з 1919 р. її постійним акомпаніатором був її чоловік — Голованов). Антоніну Василівну одну з перших співачок удостоєно звання народної артистки СРСР. Після завершення вокальної кар’єри Нежданова працювала в Московській консерваторії, передаючи свою майстерність учням.

Фото з колекції В.Лапіна