опера Травіата. Сюжет і постановка

ДЖУЗЕППЕ ВЕРДІ

ТРАВІАТА

Опера на 4 дії

Лібрето Ф.Піаве за драмою О.Дюма-сина З італійської переклав М.Рильський

ДІЙОВІ ОСОБИ:

ВІОЛЕТТА ВАЛЕРІ, паризьська куртизанка (сопрано) ФЛОРА БЕРВУА, інша куртизанка, знайома Віолетти Валері (сопрано) АЛЬФРЕД ЖЕРМОН, молодий дворянин з Провансу (тенор) ЖОРЖ ЖЕРМОН, батько Альфреда (баритон) БАРОН ДЮФОЛЬ, багатий дворянин, що утримує Віолетту (бас) ВІКОНТ ГАСТОН ДЕ ЛЕТОРЬЄР, молодий дворянин (тенор) ЛІКАР ГРЕНВІЛЬ, лікує Віолетту від сухот (баритон) Анніна, служанка Віолетти (сопрано, мецо сопрано) Діється у Парижі та його примісті - Отейлі у 1846 році

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

Дія перша.

Світське товариство Парижа зневажливо називає Травіатою (з італійської – пропаща жінка) Віолетту Валері – куртизанку. Та Віолетта Валері – красуня і в неї безліч багатих поклонників. В її салоні, де завжди цікаво і весело, проводять час художники, поети і артисти, бувають й аристократи.
Віконт Гастон де Летор'єр знайомить Віолетту з юним Альфредом Жермоном, який давно закоханий у неї. На честь Віолетти Альфред співає віншувальну пісню, в якій прославляє веселощі і любов. На закид Віолетти, що «Любов не всім відома», «Відома мені вона», – відповідає Альфред.
Поклонник Віолетти барон Дюфоль ревниво спостерігає за цією сценою. Альфред освідчується Віолетті в коханні. Жінка вірить в чисте і глибоке почуття Альфреда. Але вона добре знає, що любов людини, від якої всі відцуралися, і аристократа, не принесе їм щастя. Великосвітське товариство ніколи не визнає їх шлюбу. Та Віолетта не відкриває своїх думок Альфреду, не бажаючи засмучувати його. Вона дарує юнакові квітку камелії і розстається з ним. Згодом виходять і гості. Віолетта залишається на самоті. Вона не може забути Альфреда. Дивно, дуже дивно... Невже це серце зазнало любові? Химерна мрія... «Мені, одинокій, бідній, від кого всі відцуралися, мені щастя чекати, бажати даремно?..»
Віолетта вирішує потамувати свою любов до Альфреда. Та даремнота даремно вона намагається перемогти себе, переконатися в тому, що її доля бути вільною, безтурботною... Вона почуває, що їй не сила розлюбити Альфреда.

Дія друга.

Альфред і Віолетта залишили світське товариство. Вони живуть під Парижем на віллі Віолетти. Але у Віолетти більше нема коштів. Альфред поспішає до Парижа, щоб здобути грошей.
У його відсутність до Віолетти приїжджає батько Альфреда Жорж Жермон. Віолетта говорить йому про свою палку любов до Альфреда. «Прекрасно», – відповідає Жорж Жермон. Але ця любов занепастить сестру Альфреда, весілля якої розладнується через те, що в світському товаристві дізналися про зв'язок Альфреда з Віолеттою. Віолетта не бажає бути винуватицею чийогось горя. Вона схвильовано запитує: «Ви хочете тимчасово розлучити нас з Альфредом? Важко мені, та я згодна». «Ні, навіки», – відповідає Жорж Жермон. Даремно Віолетта благає його не забирати в неї земного щастя. Адже жити їй залишилось недовго. Жорж Жермон невблаганний. Віолетта мусить пожертвувати своїм «скороминущим» зв'язком з Альфредом в ім'я щастя його сестри. «Так, так, тому хто раз занепав - щастя немає. Бог їй простить, але люди - ніколи». Віолетта розуміє це і обіцяє назавжди розстатися з Альфредом. Вона пише листа, де сповіщає Альфреда про те, що покинула його і повернулася до барона Дюфоля. Альфред у відчаї. Жорж Жермон благає Альфреда повернутися до рідної домівки. Альфреда переповнює почуття гніву і ненависті до Віолетти.

Дія третя.

Знову Париж. Маскарад у домі Флори. Тут веселяться давні знайомі Віолетти. Циганки і пікадори — співають і танцюють.
Альфред грає у карти. Та він прийшов сюди не для гри, а щоб зустрітися з Віолеттою. Нарешті у супроводі барона Дюфоля з'являється й Віолетта. Вона боїться зустрічі Альфреда з бароном, бо впевнена, що між ними виникне сутичка. Залишившись віч-на-віч з Альфредом, вона просить його залишити дім Флори. Він готовий зробити це, але тільки разом з нею. Та Віолетта відмовляється. Адже вона дала слово честі Жоржу Жермону... Розгніваний Альфред питає: «Ти любиш барона?» — «Він дорогий мені», — відповідає Віолетта, приховуючи істину причину свого розриву з Альфредом. Не володіючи собою, змучений ревнощами Альфред кидає в обличчя Віолетті гроші — плату за любов. Присутні з обуренням відвертаються від нього. Жорж Жермон теж обурений поведінкою сина. Барон Дюфоль викликає Альфреда на дуель.

Дія четверта.

Віолетта тяжко хвора і покинута всіма. Лише старий друг лікар Гренвіль відвідує її. У розчинене вікно вривається шум веселого паризького карнавалу. Віолетта сумно зауважує: «В цьому шумі і веселощах не чути стогону бідних». З листа Жоржа Жермона Віолетта довідується, що барона Дюфоля було поранено на дуелі, а Альфред поїхав за кордон, але незабаром має повернутися. Батько розповів йому всю правду про Віолетту, і Альфред прийде до неї просити пробачення. «Чекала я його довго, але чекала даремно... Засне життя моє»,— гірко думає Віолетта.
До кімнати вбігає Альфред. «Альфред! — скрикує Віолетта.— Ти знов зі мною... і все забуто...» «Тепер ніщо в світі нас не розлучить»,— запевняє її Альфред. Та останні сили залишають Віолетту. З'являється Жорж Жермон. Він, оцінивши шляхетність її душі, дає згоду на шлюб Альфреда з Віолеттою. «На жаль, ви запізнились»,— говорить Віолетта, вмираючи на руках у Альфреда.

опера Паяци

РУДЖЕРО ЛЕОНКОВАЛЛО

ПАЯЦИ

Опера на 2 дії

Лібрето Р.Леонковалло З італійської переклав ?

ДІЙОВІ ОСОБИ:

КАНІО (у виставі комедіантів - Паяц), хазяїн трупи мандрівних комедіантів (тенор) НЕДДА (у виставі - Коломбіна), дружина Каніо, актриса з трупи мандрівних комедіантів (сопрано) СІЛЬВІО, молодий селянин, коханець Недди (баритон) ТОНІО (у виставі - Таддео), слуга Каніо та актор трупи мандрівних комендіантів (баритон) БЕППО (у виставі - Арлекін), актор з трупи мандрівних комендіантів (тенор) Діється в Італії в Калабрії в селищі Монтальто між 1865 та 1870 роками, у ярмарковий день

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

Дія перша.

Майдан одното з невеличких селищ Італії заповнений радісно схвильованою юрбою. Сюди прибула трупа мандрівних комедіантів. Хазяїн її, Каніо, обіцяє показати надзвичайну виставу.
Серед комедіантів ми бачимо Тоніо, Белло і Недду, дружину Каніо. Каніо дуже ревнивий і при всіх грубо ображає Тоніо за постійні загравання з Неддою. Той клянеться поквитатися з кривдником. Він знає, що в Недди є коханець Сільвіо. Тоніо приводить Каніо на місце побачення закоханих саме тоді, коли Недда домовляється із Сільвіо про втечу. «Цієї ночі назавжди твоєю стану...» - клянеться Недда коханому.
Страшний Каніо в своєму гніві і відчаї, але наближається вечір, час вистави. Він-Паяц, і повинен грати на сцені.

Дія друга.

Звуки труби і барабана скликають публіку. На змонтованих нашвидкоруч підмостках починається імпровізований фарс. Діють: Паяц - Каніо, Коломбіна - його дружина Недда; Арлекін, коханець Коломбіни - Беппо; Таддео - слуга Тоніо і двоє комедіантів-мімів. Усі дійові особи закохані в Коломбіну, а вона звертає увагу лише на Арлекіна і призначає йому побачення.
Несподівано появляється Паяц-Каніо. Прощальні слова Коломбіни, звернені до Арлекіна, вражають Каніо: «Цієї ночі назавжди твоєю стану...» Це ті слова, якими вранці Недда проводжала Сільвіо. Сценічна ситуація так тісно переплелася з життям, що Каніо втрачає над собою контроль і в пориві ревнощів убиває дружину.

опера Пікова Дама

ПЕТРО ЧАЙКОВСЬКИЙ

ПІКОВА ДАМА

Опера на 3 дії (сім картин)

Лібрето М.Чайковського за твором О.Пушкіна Український переклад М.Рильського та О.Галабудської

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Графиня, старуха-богачка (мецо-сопрано) Ліза, її вихованка (сопрано) Поліна, подруга Лізи (мецо-сопрано) Герман, бідний офіцер, закоханий у Лізу (тенор) Томський, військовий товариш Германа (баритон) Єлецький, князь, жених Лізи (баритон) Чекалінський, професійний картяр (тенор) Сурін, його знайомий, (тенор) Чаплицький, картяр (бас) Нарумов, картяр (бас) Діється в Російській імперії кінця XVIII ст., але не пізніше 1796 року, у Петербурзі

СТИСЛИЙ ЗМІСТ.

Дія перша.

Картина перша.

Петербург. В літньому саду гуляння. В алеях парку бавляться діти. Няньки милуються з дитячих розваг. Ось зустрілися друзі - любителі картярської гри. Один з них и Чекалінський цікавиться фіналом вчорашньої гри: згадують офіцера Германа. Всі вечори, говорить Сурін, просиджує Герман біля картярського столу, але участі у грі не бере.
Ідуть Герман і Томський, Томський слухає палку розповідь Германа, закоханого в дівчину ангельсъкої краси. На жаль, дівчина незнатного роду і Герман майже втратив надію одружитися а нею. Коли ж він остаточно переконається в цьому, йому залишиться одне - смерть.
Входить блискучий офіцер, красень князь Єлецький. Друзі вітають його з зарученням. Томський і Чекалінський цікавляться, хто наречена князя. Цієї хвилини сюди підходить Ліза з своєю бабкою - графинею. Єпецький каже, що Ліза - це його наречена. Тяжко вражений Герман впізнає свою кохану. Томський, залишившися з друзями, розповідає їм цікаву пригоду, яка трапилася колись із графинею. Багато років тому красуня-графиня програлася в карти. З цього скористався безнадійно за коханий в неї граф Сен-Жермен. Ціною одного лише побачення запропонував він відкрити їй три таємничі карти. Графиня розгнівалась, та граф не злякався. І коли через день графиня з'явилася без копійки грошей у кишені за кар тярським столом, вона вже знала три карти і виграла на них. Ці карти назвала вона колись чоловікові. Вдруге їх узнав у неї юний красень. Але тієї ж ночі з'явився привид і тайно попередив її, що від третього, хто прийде вивідати в неї три карти, вона дістане смертельного удару. Друзі залишають Германа. Жартуючи, вони радять йому скористатися цим випадком.

опера Євгеній Онєгін

ПЕТРО ЧАЙКОВСЬКИЙ

ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН

Опера (ліричні сцени) на 3 дії

Лібрето П.Чайковського та К.Шиловського за твором О.Пушкіна Український переклад М.Рильського та О.Галабудської

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Ларина, поміщиця (мецо-сопрано) Татьяна, її дочка (сопрано) Ольга, сестра Татьяни (мецо-сопрано) Євгеній Онєгін, сусіда Ларіних (баритон) Ленський, жених Ольги (тенор) Няня, вихователька Татьяни (мецо-сопрано) Князь Гремін, чоловік Татьяни (бас) Тріке, француз-гувернер Ларіних (тенор) Зарецький, старий дуелянт, сусіда Ларіних (тенор) Діється в Російській імперії в 20-х роках XIX ст., у дворянському помісті, а також у Петербурзі

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

Дія перша.

Картина перша.
Садиба Ларіних. 3 дому долітає спів дочок Ларіноі завжди задумливої, мрійливої Тетяни і пустотливої Ольги. З'являються гості: сусіда Ларіних молодий запальний поет Ленський- жених Ольги, пристрасно закоханий в неї з дитинства, та його друг Онєгін, який недавно приїхав до своєї садиби з Петербурга.
Картина друга.
Кімната Тетяни. Татьяна не може приховати свої гарячі почуття і розповідає про це няні. Але чим може допомогти їй добра няня? У пориві щирого кохання Татьяна наважується написати листа Онєгіну. В листі-сповіді розкривається бентежна, сповнена чистоти і піднесеності душа дівчини. Тепер доля Татьяни — в руках Онєгіна.
Картина третя.
В саду Ларіних. Сюди вбігає збентежена Тетяна - приїхав Онєгін, він одержав її листа, він вже тут у саду. Онєгін переконує Тетяну, що любов між ними неможлива.

опера Лоенгрін

РІХАРД ВАГНЕР

ЛОЕНГРІН

Лібрето Р.Вагнера. Український переклад П.Тичини
опера в трьох діях

ЗМІСТ ОПЕРИ:

Дія перша.

Антверпен, перша половина Х століття. Брабантські дворяни приймають у себе вельможного гостя німецького короля Генріха Птахолова. У долині, на березі Шельди, біля дуба Правосуддя, відбувається урочиста церемонія зустрічі.

Генріх закликає Брабант та Німеччину разом виступити проти спільного ворога, який ім загрожує. Але ось що непокоїть та засмучує короля: чвари та міжусобиці роздирають дворян. В чому ж причина розбрату? Може, це з'ясує вельможний ґраф Фрідріх фон Тельрамунд?

Фрідріх розповідає королю про події, які кинули тінь на долю його вітчизни. Перед смертю герцог брабантський доручив Тельрамунду опікати своіх дітей - юну Ельзу та малолітнього Готфріда. Граф справно виконував свою обіцянку. Та одного разу Готфрід зник. Фрідріх впевнений, що принца згубила Ельза, яка мріє стати повновладною правителькою Брабанта. Чи міг граф Тельрамунд взяти шлюб із заплямованою злочином Ельэою, як того хотів покійний герцог? Ні. Шляхетний лицар одружився з жінкою, яку справді покохав. Фрідріх знайомить короля із своєю дружиною Ортрудою.

опера Фауст. Сюжет і постановка

ШАРЛЬ ГУНО

ФАУСТ

Опера на 4 дії з прологом

Лібрето Ж.Барб"є та М.Карре З французської переклав Іван Кочерга

ДІЙОВІ ОСОБИ:

ФАУСТ, доктор філософії (тенор) МЕФІСТОФЕЛЬ, диявол-спокусник (бас) ВАЛЕНТИН, солдат (баритон) МАРГАРИТА, сестра його (сопрано) ЗІБЕЛЬ, юнак, закоханий у Маргариту (мецо-сопрано) МАРТА, сусідка Маргарити (мецо-сопрано) ВАГНЕР, студент (баритон) Діється в Німеччині в XVI ст., у Віттенбергу, у Лейпцігу та у горах Гарца

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

Дія перша (Пролог).

Старий вчений, все життя якого минуло в безплідних пошуках істини, перестав вірити у можливість пізнання таємниці буття.
Не зважившись на самогубство, Фауст проклинає світ, бога, науки і звертається до сил темряви. Вони до його послуг на чолі з Мефістофелем. Фауст відмовляється від запропонованих слави, влади. Він мріє лише про молодість. Мефістофель готовий виконати це бажання, якщо вчений віддасть йому свою душу. Він спокушує Фауста чудовим видінням юної Маргарити.
Фауст випиває келих диявольського зілля і знову стає молодим.

опера Лючія ді Ламмермур

                                                          СТИСЛИЙ ЗМІСТ:

                                                              Дія перша.
Здавна ворогували два роди: Рейвенсвуд і Ештон. Лорд Генрі Ештон захопив замок Рейвенсвудів. Володаря замку було вбито, а син його Едгар лишився живий.
У Генрі Ештона надто кепські грошові справи. Шлюб його сестри Лючії з лордом Артуром Беклоу міг би зміцнити становище. Та, на жаль, Лючія категорично відмовляється з ним
одружуватись. Норман відкрив Генрі причину відмови: дівчина кохає Едгара Рейвенсвуда.
У парку Лючія зустрілася з коханим Едгаром. Її засмутила звістка: він виїжджає до Франції. Присягнувши одне одному у вірності, закохані обмінялися обручками.

                                                              Дія друга.
Генрі Ештон наполягає на одруженні сестри з лордом Беклоу і показує Лючіі підроблений
лист, що свідчить про віроломство Едгара. Лючія повірила вигадці. У палаці почали готуватися до весілля.
Майже несвідомо підписує Лючія шлюбний контракт. Раптова поява Едгара перериває пишне свято. Ештон і Беклоу виймають шпаги. Раймонд показує Едгарові шлюбний контракт.
У розпачі юнак кидає до ніг Лючії обручку і виходить.

                                                              Дія третя
В замку Ештонів весільний бенкет. З'являється Раймонд і повідомляє, що, втративши розум, сестра лорда Генрі вбила нареченого.
Нещасна Лючія благає відсутнього Едгара простити її.
Ранок. Едгар прийшов до склепу палацу Рейвенсвудів на бій з Генрі.
Йому розповідають про страшне лихо, що сталося. Здаля лунає монотонний церковний дзвін. Едгар поспішає до Лючіі. Раймонд сповіщає йому: страждання його коханої скінчилися навічно. Едгар у розпачі виймає кинджал і вбиває себе.