опера Паяци

РУДЖЕРО ЛЕОНКОВАЛЛО

ПАЯЦИ

Опера на 2 дії

Лібрето Р.Леонковалло З італійської переклав ?

ДІЙОВІ ОСОБИ:

КАНІО (у виставі комедіантів - Паяц), хазяїн трупи мандрівних комедіантів (тенор) НЕДДА (у виставі - Коломбіна), дружина Каніо, актриса з трупи мандрівних комедіантів (сопрано) СІЛЬВІО, молодий селянин, коханець Недди (баритон) ТОНІО (у виставі - Таддео), слуга Каніо та актор трупи мандрівних комендіантів (баритон) БЕППО (у виставі - Арлекін), актор з трупи мандрівних комендіантів (тенор) Діється в Італії в Калабрії в селищі Монтальто між 1865 та 1870 роками, у ярмарковий день

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

Дія перша.

Майдан одното з невеличких селищ Італії заповнений радісно схвильованою юрбою. Сюди прибула трупа мандрівних комедіантів. Хазяїн її, Каніо, обіцяє показати надзвичайну виставу.
Серед комедіантів ми бачимо Тоніо, Белло і Недду, дружину Каніо. Каніо дуже ревнивий і при всіх грубо ображає Тоніо за постійні загравання з Неддою. Той клянеться поквитатися з кривдником. Він знає, що в Недди є коханець Сільвіо. Тоніо приводить Каніо на місце побачення закоханих саме тоді, коли Недда домовляється із Сільвіо про втечу. «Цієї ночі назавжди твоєю стану...» - клянеться Недда коханому.
Страшний Каніо в своєму гніві і відчаї, але наближається вечір, час вистави. Він-Паяц, і повинен грати на сцені.

Дія друга.

Звуки труби і барабана скликають публіку. На змонтованих нашвидкоруч підмостках починається імпровізований фарс. Діють: Паяц - Каніо, Коломбіна - його дружина Недда; Арлекін, коханець Коломбіни - Беппо; Таддео - слуга Тоніо і двоє комедіантів-мімів. Усі дійові особи закохані в Коломбіну, а вона звертає увагу лише на Арлекіна і призначає йому побачення.
Несподівано появляється Паяц-Каніо. Прощальні слова Коломбіни, звернені до Арлекіна, вражають Каніо: «Цієї ночі назавжди твоєю стану...» Це ті слова, якими вранці Недда проводжала Сільвіо. Сценічна ситуація так тісно переплелася з життям, що Каніо втрачає над собою контроль і в пориві ревнощів убиває дружину.

опера Пікова Дама

ПЕТРО ЧАЙКОВСЬКИЙ

ПІКОВА ДАМА

Опера на 3 дії (сім картин)

Лібрето М.Чайковського за твором О.Пушкіна Український переклад М.Рильського та О.Галабудської

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Графиня, старуха-богачка (мецо-сопрано) Ліза, її вихованка (сопрано) Поліна, подруга Лізи (мецо-сопрано) Герман, бідний офіцер, закоханий у Лізу (тенор) Томський, військовий товариш Германа (баритон) Єлецький, князь, жених Лізи (баритон) Чекалінський, професійний картяр (тенор) Сурін, його знайомий, (тенор) Чаплицький, картяр (бас) Нарумов, картяр (бас) Діється в Російській імперії кінця XVIII ст., але не пізніше 1796 року, у Петербурзі

СТИСЛИЙ ЗМІСТ.

Дія перша.

Картина перша.

Петербург. В літньому саду гуляння. В алеях парку бавляться діти. Няньки милуються з дитячих розваг. Ось зустрілися друзі - любителі картярської гри. Один з них и Чекалінський цікавиться фіналом вчорашньої гри: згадують офіцера Германа. Всі вечори, говорить Сурін, просиджує Герман біля картярського столу, але участі у грі не бере.
Ідуть Герман і Томський, Томський слухає палку розповідь Германа, закоханого в дівчину ангельсъкої краси. На жаль, дівчина незнатного роду і Герман майже втратив надію одружитися а нею. Коли ж він остаточно переконається в цьому, йому залишиться одне - смерть.
Входить блискучий офіцер, красень князь Єлецький. Друзі вітають його з зарученням. Томський і Чекалінський цікавляться, хто наречена князя. Цієї хвилини сюди підходить Ліза з своєю бабкою - графинею. Єпецький каже, що Ліза - це його наречена. Тяжко вражений Герман впізнає свою кохану. Томський, залишившися з друзями, розповідає їм цікаву пригоду, яка трапилася колись із графинею. Багато років тому красуня-графиня програлася в карти. З цього скористався безнадійно за коханий в неї граф Сен-Жермен. Ціною одного лише побачення запропонував він відкрити їй три таємничі карти. Графиня розгнівалась, та граф не злякався. І коли через день графиня з'явилася без копійки грошей у кишені за кар тярським столом, вона вже знала три карти і виграла на них. Ці карти назвала вона колись чоловікові. Вдруге їх узнав у неї юний красень. Але тієї ж ночі з'явився привид і тайно попередив її, що від третього, хто прийде вивідати в неї три карти, вона дістане смертельного удару. Друзі залишають Германа. Жартуючи, вони радять йому скористатися цим випадком.

опера Євгеній Онєгін

ПЕТРО ЧАЙКОВСЬКИЙ

ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН

Опера (ліричні сцени) на 3 дії

Лібрето П.Чайковського та К.Шиловського за твором О.Пушкіна Український переклад М.Рильського та О.Галабудської

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Ларина, поміщиця (мецо-сопрано) Татьяна, її дочка (сопрано) Ольга, сестра Татьяни (мецо-сопрано) Євгеній Онєгін, сусіда Ларіних (баритон) Ленський, жених Ольги (тенор) Няня, вихователька Татьяни (мецо-сопрано) Князь Гремін, чоловік Татьяни (бас) Тріке, француз-гувернер Ларіних (тенор) Зарецький, старий дуелянт, сусіда Ларіних (тенор) Діється в Російській імперії в 20-х роках XIX ст., у дворянському помісті, а також у Петербурзі

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

Дія перша.

Картина перша.
Садиба Ларіних. 3 дому долітає спів дочок Ларіноі завжди задумливої, мрійливої Тетяни і пустотливої Ольги. З'являються гості: сусіда Ларіних молодий запальний поет Ленський- жених Ольги, пристрасно закоханий в неї з дитинства, та його друг Онєгін, який недавно приїхав до своєї садиби з Петербурга.
Картина друга.
Кімната Тетяни. Татьяна не може приховати свої гарячі почуття і розповідає про це няні. Але чим може допомогти їй добра няня? У пориві щирого кохання Татьяна наважується написати листа Онєгіну. В листі-сповіді розкривається бентежна, сповнена чистоти і піднесеності душа дівчини. Тепер доля Татьяни — в руках Онєгіна.
Картина третя.
В саду Ларіних. Сюди вбігає збентежена Тетяна - приїхав Онєгін, він одержав її листа, він вже тут у саду. Онєгін переконує Тетяну, що любов між ними неможлива.

опера Лоенгрін

РІХАРД ВАГНЕР

ЛОЕНГРІН

Лібрето Р.Вагнера. Український переклад П.Тичини
опера в трьох діях

ЗМІСТ ОПЕРИ:

Дія перша.

Антверпен, перша половина Х століття. Брабантські дворяни приймають у себе вельможного гостя німецького короля Генріха Птахолова. У долині, на березі Шельди, біля дуба Правосуддя, відбувається урочиста церемонія зустрічі.

Генріх закликає Брабант та Німеччину разом виступити проти спільного ворога, який ім загрожує. Але ось що непокоїть та засмучує короля: чвари та міжусобиці роздирають дворян. В чому ж причина розбрату? Може, це з'ясує вельможний ґраф Фрідріх фон Тельрамунд?

Фрідріх розповідає королю про події, які кинули тінь на долю його вітчизни. Перед смертю герцог брабантський доручив Тельрамунду опікати своіх дітей - юну Ельзу та малолітнього Готфріда. Граф справно виконував свою обіцянку. Та одного разу Готфрід зник. Фрідріх впевнений, що принца згубила Ельза, яка мріє стати повновладною правителькою Брабанта. Чи міг граф Тельрамунд взяти шлюб із заплямованою злочином Ельэою, як того хотів покійний герцог? Ні. Шляхетний лицар одружився з жінкою, яку справді покохав. Фрідріх знайомить короля із своєю дружиною Ортрудою.

опера Фауст. Сюжет і постановка

ШАРЛЬ ГУНО

ФАУСТ

Опера на 4 дії з прологом

Лібрето Ж.Барб"є та М.Карре З французської переклав Іван Кочерга

ДІЙОВІ ОСОБИ:

ФАУСТ, доктор філософії (тенор) МЕФІСТОФЕЛЬ, диявол-спокусник (бас) ВАЛЕНТИН, солдат (баритон) МАРГАРИТА, сестра його (сопрано) ЗІБЕЛЬ, юнак, закоханий у Маргариту (мецо-сопрано) МАРТА, сусідка Маргарити (мецо-сопрано) ВАГНЕР, студент (баритон) Діється в Німеччині в XVI ст., у Віттенбергу, у Лейпцігу та у горах Гарца

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

Дія перша (Пролог).

Старий вчений, все життя якого минуло в безплідних пошуках істини, перестав вірити у можливість пізнання таємниці буття.
Не зважившись на самогубство, Фауст проклинає світ, бога, науки і звертається до сил темряви. Вони до його послуг на чолі з Мефістофелем. Фауст відмовляється від запропонованих слави, влади. Він мріє лише про молодість. Мефістофель готовий виконати це бажання, якщо вчений віддасть йому свою душу. Він спокушує Фауста чудовим видінням юної Маргарити.
Фауст випиває келих диявольського зілля і знову стає молодим.

опера Фауст. Окремі сцени та арії

Окремі сцени та арії

	Даремно весь час науку я питаю
	О ясна зірко, любий друже, сестра, Під час кривавий бою Нехай оцей портрет смерть від мене оджене! Боже мій, Тебе молю: Ідучи в далекий край, Я залишаю тут сестру; О Боже мій, не покидай її! Ангела їй пошли, Нехай він захистить її Крилом своїм від зла, Щоб перед Небом чиста вона Святу свою невинність зберегла. О, в час бою на полі кривавім, Як сміливо кинусь на ворога я! Нехай мене там вб’є ворожа рука – То славна смерть, я спокійно умру. І коли смерть в вічі гляне, Благословлю тебе востаннє, О сестро моя єдина! Боже мій, Тебе молю: Ідучи в далекий край, Я залишаю тут сестру; О Боже мій, не покидай її! Ти збережи її від зла, Тебе молю, о Боже, Спаси її!
	Богом став Золотий Тілець! Богом він і зостається Йому шана віддається Із кінця землі в кінець. І на честь божка святого І монархи і старці У скаженім колі всі Прославляють свого бога: І цілують п"єдестал, І цілують п"єдестал. Сатана там править бал, Там править бал. Сатана той править бал, Той править бал. Істукан цей золотий Волю неба зневажає, Сміючись, перекидає Заповіти всі святі. І на втіху богу злата Ллється кров по всій землі А пани і королі Посилають брат на брата Люди гинуть за метал, Люди гинуть за метал. Сатана той править бал, Той править бал. Сатана той править бал, Той править бал.
	Як любов'ю горить моя душа Прошу вас, моi квiти, Розкажiть Маргаритi...
	Привіт тобі приюте милий
	Балада Фульського короля
	арія з перлами
	Сцена у саду. Дует Фауста та Маргарити, ч.1 і ч.2
	Сцена в церкві.
Сцена смерті Валентина Валентин: О ні, о ні, тепер мене залиште! Я смерті вже не раз дивився прямо в вічі І не боюсь її! Маргарита: Валентин, Валентин! Валентин: Маргарито, чого прийшла? Йди геть! Маргарита: О Боже! Валентин: Я умираю, бо відплатить хотів коханцеві її.	Зібель, Хор: Боже мій! Зглянься! Зглянься! Зглянься! Валентин: Послухай мене, Маргарито! В чім ти винна сама, За те і приймеш кару. Від смерті визволу нема, Коли час надійшов; Це небес закон. Але ти йдеш шляхом непевним, Забула ти чесне ім’я своє, Твій чесний рід і честь свою дівочу Заплямувала і зганьбила ти! Геть! Тебе проклинаю! Не сестра ти мені, Я тебе зневажаю! Геть! Твої вчинки ганебні! Ганьбою й безчестям Себе ти покрила, Себе ти покрила, Проклинаю я тебе! Зібель, хор: Валентин невблаганний, Сестру зганьбив! Сестру зганьбив! Валентин: Маргарито, проклинаю! Ганебна смерть до тебе прийде… Я умираю як чесний солдат...
	Серенада Мефістофеля Чи заснула ти, мій раю, І не чуєш ти, і не чуєш ти, Як нудьгую, як страждаю Я у самоті, я у самоті? Мить захоплень раювання, Мить захоплень раювання Ти не віддаляй! - До весілля ти, мій раю, Двері зачиняй! До весілля ти, мій раю, Двері зачиняй, Двері зачиняй! Ха, ха, ха, ха! Крізь акорди струн співучих Стогін серця йде, Стогін серця йде; Поцілунків тих жагучих Молить він і жде, Молить він і жде! Та чи зважиш на моління, Та чи зважиш на моління Друга ти свого? - До заручення, мій раю, Не цілуй його, До заручення, мій раю, Не цілуй його, Не цілуй його! Ха, ха, ха, ха!
	Сцена у в`язниці

дивитися закінчення

опера Фауст. Фотогалерея

Фотогалерея