Ніна Кошиць та Марина Кошиць

КО́ШИЦЬ Ніна Павлівна (справж. – Порай-Кошиць; 18(30). 12. 1894, Київ – 14. 05. 1965, м. Санта-Ана, шт. Каліфорнія, США) – співачка (лі­рико-драматичне сопрано), пе­дагог.
Дочка Павла Олексійовича Порай-Кошиця, який був двоюрідним братом відомого українського диригента Олександра Антоновича Кошиця. Павло Порай-Кошиць був високо оцінений П.Чайковським за партію Германа у «Піковій дамі». 1891—92 П.Порай-Кошиць виступав у Київ. опері, блискуче дебютував у ро-лі Отелло (однойменна опера Дж.Верді), мав великий успіх у партіях Ленського, Рауля та Іоанна Лейденського («Євгеній Онєгін» П.Чайковського, «Гугеноти», «Пророк» Дж.Мейєрбера). Витримавши конкурс, став солістом Большого театру в Москві (1893—1903). Мав красивий, сильний голос широкого діапазону з багатою тембровою палітрою, як актор був артистичним й імпозантним. Брав участь у прем’єрних виставах, не відмовлявся від ризикованого розширення свого амплуа — «Паяци» Р.Леонкавалло (Каніо), «Зігфрід» Р.Вагнера (1894, Зігфрід), «Троянці в Карфагені» Г.Берліоза (Еней). Став улюбленцем публіки. У камерних концертах виконував романси П.Чайковського і М.В.Лисенка («Огні горять»). Зірвав голос. 1904 був звільнений з театру з призначенням мізерної пенсії. Деякий час приватно викладав спів. Покінчив життя самогубством у Москві.

Ніна Кошиць закінчила Моск. консерваторію (1913; кл. вокалу У. Мазетті, фортепіано – Н. Шишкіна, К. Ігумнова). Того ж року дебютувала партією Тетяни («Євгеній Онєгін» П. Чайковсько­го) в Опері С. Зиміна (Москва), де співала до 1918.

Вокальну освіту здобула в Московській консерваторії (1908-13, клас У. Мазетті). Удосконалювалась у Ф. Литвин в Парижі. У 1913-20 – солістка Опери С. Зиміна в Москві (в 1917-18 паралельно виступала в Маріїнській опері в Петрограді). У 1920 разом з українською Республіканською капелою О. Кошиця виїхала за кордон. У 1921-24 – солістка Чикагської опери. Виступала з великим успіхом також на оперних сценах Нью-Йорка, Філадельфії, Буенос-Айреса (театр "Колон", 1924), Парижа ("Гранд-Опера", 1925, 1927), Брюсселя, Амстердама, Риги, Вільно, Стокгольма, Ніцци, Сан-Ремо та ін. У 30-х роках – солістка оперного театру в Лос-Анджелесі.

Володіла сильним рівним голосом ніжного тембру, витонченим художнім смаком, мала яскраву сценічну зовнішність.

Партії: Татьяна ("Євгеній Онєгін" Чайковського), Ярославна ("Князь Ігор" Бородіна), Купава ("Снігуронька" Римського-Корсакова), Настя ("Кудеяр" Оленіна, перше виконання), Клара Мілич ("Клара Мілич" Кастальського, перше виконання), Електра ("Орестея" Танеева), Фата Моргана ("Любов до трьох апельсинів" Прокоф'єва, 1921, Чикаго, перше виконання), Дездемона ("Отелло" Верді), Рахіль ("Жидівка" Галеві), Ліза ("Пікова дама" Чайковського), Недда ("Паяци" Леонкавалло), Мімі ("Богема" Пуччіні), Донна Анна ("Кам'яний гість" Даргомижського).

Кошиць – одна з найвидатніших камерних співачок XX ст. Виступала з симфонічними оркестрами О. Зілоті і С. Кусевицького. Концертувала в Петербурзі, Москві, Києві, в багатьох містах США, Франції та ін. Їй акомпанували Рахманінов, Глазунов, Гречанінов. Камерний репертуар включав твори Глинки, Мусоргського, Бородіна, Чайковського, Даргомижського, Балакірєва, Римського-Корсакова та ін.

Її творчість високо цінували Асаф'єв, Литвин, Прокоф'єв. Свої твори присвячували співачці Рахманінов, Метнер, Прокоф'єв. Ніна Кошиць – автор кількох романсів на слова Буніна, Надсона, які вона виконувала у своїх концертах. В Голівуді, де співачка жила останні роки, вона вела педагогічну діяльність (з 1941), знімалася у звукових фільмах. Померла в м. Санта-Анна.

Останні роки життя мешкала у Голлівуді (м. Лос-Ан­джелес, шт. Каліфор­нія, США), де займалася пед. ді­яльністю, брала участь у зйомках звук. фільмів, перекладала англ. мовою тексти романсів рос. ком­позиторів. Її дочка, Марина Кошиць, стала оперної співачкою та знялася з успіхом у кількох стрічках в Голівуді.

Ніна Кошиць записувалася на грампластинки фірмами "Артистотипія" (Київ, 1914), "Бека" (1914), "Брунсвік" (1922), "Віктор" (1920-30-і роки) та ін.

Л і т е р а т у р а:
Энгель Ю. Вечер песни Нины Кошиц // Русские ведомости. – 1916. – 16 січня;
Концерты в Петрограде // РМГ. – 1916. – № 46;
Хессин А. Из моих воспоминаний. – М., 1959. – С. 170-171. 

Аріозо Наталки з 1-ї дії опери М.Лисенка "Наталка Полтавка"
запис "Brunswick" № 15055 (8909-3) 1922 р

Russian-Records.com

Аріозо (плач) Ярославни, запис Victor №9233A (43726) 1928 р.

Колыбельная Волховы, запис Victor №9233В (43727) 1928 р.

Колискова Марії з опери "Мазепа"
(Портрет Мотрі Кочубей невідомого художника)

Марина Кошиць (1912-2001) є дочкою Ніни Кошиць та актора Олександра фон Шуберта. Ніна Кошиць її народила одразу ж після закінчення московської консерваторії. Свої дитячі роки Марина провела у Франції, де навчалася класичному співу. На початку 1920-х Марина переїхала до США. Марина розпочала свою співочу кар"єру, коли її мати раптово захворіла та її терміново необхідно було замінити у популярній радіотрансляції того часу "Kraft Music Hall", виконавши арію Маргарити з "Фауста" Ш.Гуно. Її виступ був таким успішним, що їй одразу ж запропонували 26-тижневий контракт як солістці цієї програми. На початку 1930-х за допомоги друга сім"ї Джорджа Кьюкора Марина під сценічним ім"ям "Марина Шуберт" розпочала свою кар"єру в кіно, яка доситть успішно розвивалася, де найбільш відомими були її ролі у фільмах "Великий Карузо"(1951), "Дезірі" (1954), "Співаючі монахині" (1966). Паралельно з кіно Марина розпочала і свою оперну кар"єру, дебютувавши партією Тетяни в San Francisco Opera у 1941 році вже під ім"ям "Марина Кошець". Її оперний дебют виявився дуже вдалим і отримав потік схвальних рецензій. Відтак вона співала партію Парасі у Метрополітен Опера, виступала з бостонським Симфонічним оркестром, давала концерти в Starlight Roof, Waldorf Astoria, а в голівуді вона знялася у стрічці у ролі Кармен. Свої останні роки Марина провела викладаючи спів, а також за написанням мемуарів про свою матір. Ледве встигнув закінчити їх, вона померла у 2001 році.