Передусім Марко Лукич Кропивницький - це український письменник, драматург, театральний актор. З ім'ям М. Кропивницького пов'язані створення українського професійного театру й наступний етап розвитку реалістичної драматургії. Але окрім того, що Кропивницький по праву вважається фундатором українського театру, він також робив і перші музичні постановки. зокрема опери (оперети) Миколи Лисенка: "Різдвяна ніч", "Чорноморці", "Тарас Бульба", ставив також оперу Миколи Аркаса "Катерина", а також написав власну музичну комедію "Зальоти соцького Мусія", романс з якої - "Соловейко" - став прикрасною українського вокального репертуару для колоратурного сопрано. Коропивницький мав непоганий баритон і на початку ссвоєї акторської кар"єри непогано співав.
Фільм "Перший серед рівних"
© Укртелефільм, 1995
Сценарій та режисура: В.Гузик
Оператор: В.Борачек; Звукорежисер: А.Крюков
У фільмі знялися: гол. режисер Кіровоградського муз.-драматичного театру М.Барський та актори театру М.Єніна та В.Миронович;
режисер київського театру драми та комедії о.Лісовець та актори театру О.Ганнотченко та В.Шестопалов
Кіровоградський краєзнавчий музей, Будинок-музей М.Кропивницького, Куп"янський краєзнавчий музей.
Кропивницький — яскрава особистість. Він був наділений унікальною різнобічною обдарованістю: не тільки класик драматургії, геніальний актор, режисер-реформатор, засновник театру світової слави, а й відомий поет, композитор, диригент, співак, перекладач; не лише талановитий організатор і керівник театру, а й чудовий педагог, який відшукував у народі таланти і копіткою працею виховував iз них майстрів професійної сцени. Він до того ж був чудовим майстром слова, палким публіцистом, який міг захопити своїми виступами слухачів, піонером реалістичного художньо-декоративного мистецтва, засновником театру для дітей, єдиного на той час на теренах всієї російської імперії.
Як продовжувач традицій великого Кобзаря, Марко Кропивницький, відчуваючи загрозу зникнення українського етносу, небезпеку розчинення його в панівної російській нації, усе життя своє присвятив боротьбі за духовне визволення української нації. Засобами мистецтва, як драматург і актор, палким мистецьким словом він пробуджував національну свідомість народу, закликав його зберігати і відстоювати свої культурні надбання.
Театр Кропивницького був тоді справжнім джерелом української культури. До складу цього колективу увійшли такі відомі в майбутньому майстри української сцени: М. Заньковецька, М. Садовський, Л. Линицька, П.Саксаганський, І. Карпенко-Карий, Г. Затиркевич, М. Садовська-Барілотті. То були найкращі акторські сили українського народу, з яких Кропивницький виплекав славнозвісних зірок світової сцени. Не дарма сучасники називали його Батьком українського театру.
Створений Марком Кропивницьким, в умовах жорстокого національного гніту, професійний театр упродовж багатьох років був одним iз головних джерел культурного відродження уярмленої нації, особливо якщо зважити на те, що більшість наших співвітчизників була в ті часи неписьменною і не мала змоги читати чудові поезії й оповідання Тараса Шевченка, Марко Вовчок, Івана Франка, інших українських письменників. Театр М. Л. Кропивницького дав не лише неабиякий поштовх для подальшого розвитку української культури, а й відіграв визначну суспільно-політичну роль в житті українців, став однією з важливих духовних підвалин, на яких через багато десятиліть потому було побудовано незалежну Українську державу.
Олександра з роду Кропивницьких
А друга світова зрівняла з землею навіть руїни хутора. Після війни з’явився колгосп «Дружба», і його голова побудував добру садибу, яка тепер стоїть на тому самому місці. Але дивом уціліло одне фото, яке вітром занесло до сусідського саду, за кілька кілометрів: красива молода дівчина в сценічному костюмі, яка посміхалася загадковою, якоюсь магічною посмішкою. Хлопчик, який знайшов те фото, беріг його все життя і принципово не вступав до партії, бо пам’ятав рукотворну пожежу так, наче вона відбулася вчора, і не міг забути, хто був її «авторами». Лише після другої світової він довідався, що дівчину звали Олександра і була вона першою донькою Марка Кропивницького, співачкою, якій аплодував весь світ.
Марко Лукич дуже рано овдовів і з мамою Олександри, названої на честь першої дружини, вони побралися, коли уславленому акторові вже було сорок сім років, під час його гастролей у Санкт-Петербурзі. Юний лікар Надія Василівна Гладущенко не була театралкою, на виставу її привела подруга, але гра Кропивницького так схвилювала її, що дівчина попросила їх познайомити. Кропивницький глянув їй в очі, і спалахнуло таке палке взаємне кохання, яким не часто обдаровує людину доля. У цієї чудової пари народилося троє дітей – Олександра, вона з’явилася на світ 16 червня 1888 року, Володимир і наймолодша – Ольга. Перша донька була обдарованою дівчиною: співала, грала на роялі. Пізніше стала відомою співачкою. Спочатку закінчила імператорські курси в Петербурзі, а потім отримала освіту в Італії і почала виступати як солістка опери в супроводі симфонічного оркестру. У афіші так і писали – Олександра Кропивницька. Володимир Маркович, його син, працював у Маріїнському театрі Санкт-Петербурга хормейстером. Бабуся Капітоліна Іванівна, яка мала непросту жіночу долю і не завжди жила в родині, чудово співала, грала на різних інструментах – на флейті, роялі... Вона була дуже активною людиною і багато часу приділяла онукам, вважаючи найталановитішою Олександру. Дівчинка здобула добру освіту, закінчила Петербурзьке театральне училище, потім Римську консерваторію. Декілька сезонів виступала на сцені театру «Констанці», згодом, у першій половині ХХ ст., у музичних театрах Росії. Їй було 22 роки, коли пішов з життя батько, яким Олександра дуже пишалася.
Джерело: Марина Кучеренкоhttp://www.slovo-unp.com/index.php?subaction=showfull&id=1213271636&archive=1213870491&start_from=&ucat=6&i=archive
Олександра Кропивницька (01.06(20.05).1888—20.04.1969) — оперна та камерна співачка (сопрано). Дочка М.Л.Кропивницького та його дружини Надії Василівни (до заміжжя Галущенко). Н. в м. Єлизаветград (нині м. Кіровоград). Названа на честь першої дружини батька — Олександри Вукотич. Невдовзі після народження доньки сім’я Кропивницьких переїхала до хутора, який перед тим купив її батько на Харківщині й назвав «Затишок». Значний вплив на виховання К. справила її бабуся Капітоліна Іванівна. З дитячих років брала участь у домашніх спектаклях, вчилася грі на фортепіано. 1901—05 навчалася в Харків. г-зії й одночасно брала уроки гри на фортепіано у проф. А.Бенша. Драм. мист-ва навч. у батька. 1905 вперше виступила на публічному концерті. У цьому ж році навч. в Парижі в Р.Карон (співу) і проф. Тальберга (гри на фортепіано). 1907—10 вчилася на імператорських драм. курсах в Санкт-Петербурзі (клас В.Давидова і В.Петрова). Від 1909 приватно брала уроки співу спочатку в С.Гладкої, потім у А.Томської. Від 1912—13 навч. в Італії в Римській консерваторії у А.Котоньї. У1913—14 — солістка рим. театру «Констанца», 1915—16 — Театру муз. драми та Нар. дому в Петрограді (нині м. С.-Петербург). Після революції 1917 брала участь у концертах для робітників, виконувала нар. й революц. пісні. 1918 гастролювала по Україні, зокрема співала в Харкові. У 1920—22 — солістка Ростовської опери, 1922—23 — Харків. опери. Згодом співала на оперних сценах Поволжя, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу. Від 1929 — солістка Нар. дому в Ленінграді (нині м. С.-Петербург). У 1930-х рр. викладала спів у Ленінград-ському театрі муз. комедії, давала приватні уроки й епізодично виступала в концертах.
Володіла голосом великої сили і краси тембру широкого діапазону. Співала партії: Татьяна, Ліза, Марія («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Мазепа» П.Чайковського), Купава («Снігуронька» М.Римського-Корсакова), Тамара («Демон» А.Рубінштейна), Аїда («Аїда» Дж.Верді), Рахіль («Жидівка» Ф.Галеві), Маргарита («Фауст» Ш.Гуно), Тоска («Тоска» Дж.Пуччіні), Недда («Паяци» Р.Леонкавалло), Мерседес («Кармен» Ж.Бізе).
Як камерна співачка виконувала в Італії сольні партії в ораторіях «Жанна д’Арк» П.Паре і «Дочка Ієвфая» Дж.Каріссімі, у Четвертій симфонії Г.Малєра і Дев’ятій симфонії Л. ван Бетховена. Виступала під орудою диригентів В.Менгельберга, А.Пазовського та ін.
Активно пропагувала укр. музику, зокрема, виконувала твори укр. композиторів (М.В.Лисенка, К.Стеценка, Я.Степового) та нар. пісні.
Була одружена з актором оперети М.Михайловим, у роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 пережила з ним блокаду Ленінграда. Після війни займалася переважно приватною педагогічною діяльністю.
Зальоти соцького Мусія
оперета-дивертисмент Марка Кропивницького
Режисер-постановник Олександр Крижевський
© Українське радіо 1952 рік
хорова капела п/к Ю.Таранченка та симфонічний оркестр п/к К.Симеонова
Мусій - Остап Дарчук
Максим - Володимир Веприк
Галина - Клавдія Радченко
Ганна - А.Лундишева
В.Веприк, Г.Лойко, В.Новинська та інші
1 дія 1 картина. Пісня Ганни. Хори парубків та дівчат
1 дія 2 картина. Сцена Максима і Галини
1 дія 3 картина. Сцена Ганни та Галини
2 дія Соловейко-романс Галини
3-я дія . Фінальний дует Галини та Максима
3-я дія. Сцена весільної вечері. Хор.
Немає коментарів:
Дописати коментар